Сайт працює у тестовому режимі. Попередня версія - http://kpadm.cg.gov.ua/old

30 січня 2018

 

Юридична консультація

Минулого місяця повернувся з АТО. Чи я маю я право за земельну ділянку?

Владислав Хоменчук

На які наділи мають право захисники вітчизни?

Учасники бойових дій та особи прирівняні до них мають право на першочергове відведення у власність або користування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва (для городництва у користування). У межах норм безплатної приватизації (передачі) земельні ділянки передаються у власність  у  таких розмірах:

1)для ведення садівництва — не більше 0,12 га;

2)для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 га;

3)для будівництва і обслуговування жилого будинку в селах — не більше 0,25 га, в селищах — не більше 0,15 га, в містах — не більше 0,10 га;

 

Куди звертатися для отримання земельної ділянки?

Учасникам АТО необхідно звернутися з клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність або користування:

• сільської, селищної, міської ради (якщо питання стосуються земель комунальної власності відповідних територіальних громад);

• обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб;

• районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб (за межами населених пунктів земельні ділянки для городництва, ведення садівництва, ОСГ та будівництва індивідуального житлового будинку вони не передають);

• обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власностіу власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб;

• Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в області (якщо питання стосується земельних ділянок для ведення садівництва або особистого селянського господарства державної власності).

Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо передачі (надання) земель державної власності, зокрема ріллі, багаторічних насаджень для несільськогосподарських потреб, лісів для нелісогосподарських потреб, а також земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та особливо цінних земель.

Як виглядає клопотання?

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри (в межах норм).

До клопотання додаються:

1) графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (наприклад, викопіювання з кадастрової карти);

2) копія паспорта та копія ідентифікаційного номера;

3) документ, що посвідчує участь в АТО (посвідчення, довідка).

Чиновникам забороняється вимагати додаткові матеріали та документи.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про мотивовану відмову має бути прийнято в місячний строк.

Що може бути підставою для відмови?

Лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у визначеному порядку.

Як проходить відведення земельної ділянки?

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки потрібно замовити в землевпорядній організації виготовлення такого проекту.

Виконавцем робіт може бути тільки особа з сертифікатом інженера-землевпорядника. Проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі укладеного із замовником договору. Термін виконання робіт – не може перевищувати 6 місяців.

Проект підлягає погодженню з територіальним органом Держгеокадастру. У випадку розташування земельної ділянки у межах населеного пункту, або якщо на ділянці планується розташування об'єкта будівництва, потрібно отримати погодження з управлінням з питань містобудування та архітектури місцевої державної адміністрації або місцевої ради.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки залежно від  її призначення, цінності  та місця розташування може підлягати також погодженню з: структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Строк розгляду: протягом 10 робочих днів з дня одержання проекту (двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом -- після отримання позитивного висновку такої експертизи).

Підстава для відмови– лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі?

Необхідно звернутися до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки та надати наступні документи:

1)заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру;

2)оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (погоджений проект землеустрою, за потреби, позитивний висновок експертизи);

3)документацію із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, у формі електронного документа.

Строк розгляду такої заяви – 14 днів. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється безоплатно.

Як провести затвердження проекту землеустрою?

Рішенням про надання земельної ділянки за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюється затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Чи потрібно реєструвати право на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Мін’юсту?

Так, потрібно. Для цього слід звернутися до суб’єкта, уповноваженого на проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме до виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради або до місцевої державної адміністрації, в тому числі через центри надання адміністративних послуг. Державну реєстрацію речових прав на землю здійснюють також юридичні особи, акредитовані Мінюстом, та нотаріуси.

Які документи потрібні:

1) заява встановленої форми, яку формує державний реєстратор;

2) документ, що посвідчує особу;

3) засвідчена копія рішення про безоплатну передачу земельної ділянки у власність або надання у користування;

4) витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку (подається у разі, коли в документі, що подається для державної реєстрації, відсутні відомості про її кадастровий номер, а також у разі, коли в результаті доступу до Державного земельного кадастру державним реєстратором встановлено відсутність відомостей про відповідну земельну ділянку);

5) документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Куди звертатися, щоб отримати детальну консультацію?

Якщо у вас залишились питання, будь ласка, звертайтесь до Єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103.

 

 

Микола Троць

Чи може колишнє подружжя самостійно розділити майно?

Звичайно, може. Для цього слід укласти відповідний договір, який треба нотаріально посвідчити. Більше того, практика свідчить: досягнення домовленості між дружиною і чоловіком щодо користування майном є найкращим варіантом, який економить час та зберігає нерви колишніх членів подружжя.

Що робити, якщо члени подружжя не знайшли спільної мови?

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, в такому разі спір може бути вирішений судом.

За загальним правилом, частки майна дружини та чоловіка у разі поділу є рівними. Однак, це правило не є аксіомою. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, які мають істотне значення.

Наприклад, якщо один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дітей, приховував заробітки й статки, знищив чи пошкодив спільне майно, суд може збільшити розмір частки на користь другого члена подружжя.

Чи впливає на поділ майна те, з ким житимуть діти?

Судова практика свідчить про те, що частка майна дружини або чоловіка може бути збільшена, якщо з ними проживають діти до досягнення повноліття й навіть дорослі, якщо вони є непрацездатними.

Однак, у цьому випадку розмір аліментів, які одержує той з батьків, з ким проживають діти, має бути визнаним недостатнім для забезпечення фізичного чи духовного розвитку дитини, або її лікування.

Також варто враховувати новації законодавства, внесені в рамках ініціативи #ЧужихДітейНеБуває, відповідно до яких діти мають право на майно, що є у спільній сумісній власності батьків і дітей.

Якщо виділ на користь дітей майна неможливий, вони мають право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Де можна отримати більш детальну інформацію?

Щоб отримати більше детальну інформацію, консультацію щодо вашого конкретного випадку чи пораду щодо оформлення необхідних документів звертайтеся до нашої системи безоплатної правової допомоги.

Дізнатись, де розташований найближчий до вас центр або бюро надання безоплатної правової допомоги, можна за телефоном контакт-центру системи БПД 0 (800) 213-103 цілодобово та безкоштовно в межах України.

 

 

У нас в містечку на Кіровоградщині вже понад 5 років немає нотаріуса. Найближчий – за 50 кілометрів. Чув, що Мін’юст придумав як вирішити цю проблему. Чи це справді так?

Роман Марчук

Дійсно, Міністерство юстиції виступило з ініціативою щодо роботи у віддалених селах та містечках, де немає нотаріусів, Уповноважених осіб. Фактично, це наші співробітники, які б надавали українцям окремі найбільш затребувані нотаріальні послуги, такі як оформлення спадщини і дарування.

Розповім детальніше про цю ініціативу та розроблений Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення передумов для захисту економічних та спадкових прав громадян в сільській місцевості» (№9140).

 

Чому ця ініціатива важлива?

Всі ми добре знаємо, як нині виглядає українське село.

Так, звичайно, є невеликі населені пункти, де живе чимало молоді, влітку чи не кожні вихідні весілля, на велосипедах по вулицях гасають діти, а у школі важко знайти вільне місце.

Та чи багато таких? На жаль, ні. У переважній більшості сіл основа населення – люди старшого віку.

З 11,7 мільйонів пенсіонерів близько 5 млн проживають саме у селах.

Це люди, які все життя тяжко працювали на землі. Це люди, які пережили війну й віддали всі свої сили на відновлення нашої країни.

Нині ж вони не можуть отримати найпростіших державних послуг: переоформити землю чи будинок на онуків, скласти заповіт, отримати необхідну довідку чи копію документів.

Чому, спитаєте ви? Тому, що в більшості сіл надати їм цю послугу немає кому. А здоров’я, щоб поїхати навіть до найближчого райцентру, в цих людей вже немає.

 

Який масштаб проблеми?

З 1160 посад державних нотаріусів, до яких здебільшого і звертаються сільські жителі, адже не мають коштів на недешеві послуги приватного нотаріуса, вільними є понад 300.

У 122 районах відсутні державні нотаріуси, а в 55 районах немає жодного нотаріуса взагалі. Фактично, доступу до нотаріальних послуг, які гарантовані державою, не мають жителі чверті України.

Ось кілька прикладів з життя.

У місті Маневичі на Волині державний нотаріус відсутній. Більшість жителів району мають статус постраждалих від чорнобильської катастрофи і відповідні пільги. Вони мають 200-300 кілометрів їхати, щоб знайти державного нотаріуса і оформити законні права.

Мешканці села Бережівка у Чернігівській області їздили до Ічні, де працював нотаріус. Однак він пішов з посади на початку року. Найближчий державний нотаріус у місті Борзна – за 100 кілометрів від села. Але прямого автобуса до цього міста немає. Тому жителям доводиться їздити близько 200 кілометрів до Чернігова.

У районному центрі Семенівка на Полтавщині відсутній будь-який нотаріус. Люди займають чергу, щоб мати можливість потрапити до нотаріуса з питанням оформлення спадщини і черга вже розтягнулася на 8 місяців.

 

Що треба змінювати?

Хоча Міністерство юстиції й відповідальне за роботу нотаріату, нотаріуси є незалежними самозайнятими особами.

Ми не можемо примусити того чи іншого нотаріуса йти працювати в державну нотаріальну контору. Тим більше ми не можемо примусити приватних нотаріусів їхати в села й надавати свої послуги там.

Однак і залишати ситуацію в нинішньому стані ми не маємо права. Адже не нормально, коли в країні, яка бачить себе частиною Європейського Союзу, громадяни не можуть отримати найпростіші сервіси, гарантовані державою.

 

Що ми пропонуємо?

Передбачити законом створення нової категорії працівників юстиції для здійснення обмежених нотаріальних дій, які працюватимуть у віддалених селах та забезпечать потребу громадян у послугах.

Фактично – це діючі працівники головних управлінь юстиції, консультанти державних нотаріальних контор, які пройдуть відповідне навчання і лише після того отримають повноваження для надання таких послуг:

  • Оформлення права спадщини.
  • Оформлення договорів довічного утримання, заповітів
  • Видача свідоцтв про народження і смерть.
  • Засвідчення вірності копій документів.
  • Посвідчення довіреностей, видача дублікатів нотаріальних документів.

 

Що це дасть?

У тих селах та селищах, де немає жодного нотаріуса, наші спеціалісти можуть стати справжнім рятівним кругом для місцевого населення. Вони надаватимуть лише найпопулярніші соціальні послуги, якими користуються громадяни.

Це дасть можливість не їздити українцям по кількасот кілометрів, не чекати місяцями в чергах.

Якість їхньої роботи, як і якість роботи нотаріусів та реєстраторів, контролюватиме Мін’юст. До них будуть такі самі вимоги, як і до інших співробітників відповідної сфери.

Чому зараз маніпулюють інформацією?

Однак, є й ті, хто не бажає піти на зустріч українському селянину. Є ті, хто хоче мати зиск навіть з соціальних проектів. Є ті, хто боїться конкуренції. Саме тому й розповсюджуються всі ті міфи, які з’явилися навколо законопроекту №9140. Які я хочу прокоментувати окремо.

Законопроект не може відкривати можливості для рейдерських захоплень, оскільки рейдерство не відбувається при оформленні спадщини селян в сільській місцевості. А оформлення договорів купівлі-продажу та корпоративних прав НЕ ВКЛЮЧЕНО до їхнього функціоналу.

Він не руйнує основи децентралізації в Україні, адже надає селянам можливість оформити дарування у власному селі. І щойно там за ініціативи місцевої влади запрацюють сільські нотаріуси, чи приїдуть працювати приватні, діяльність наших уповноважених осіб одразу припиниться.

Немає чого боятися й щодо корупційних ризиків та зловживань. Рівень корупційних ризиків з боку державних службовців точно не буде більшим, ніж ризики зловживань з боку державних реєстраторів, державних або приватних нотаріусів. Повідомлення про правопорушення у сфері державної реєстрації та нотаріату до Мін`юсту надходять постійно, на що відомство реагує в рамках Закону.

Уповноважені особи працюватимуть у ВИЗНАЧЕНІЙ МІСЦЕВОСТІ, категорія – НЕ ВИЩЕ села або району.

Ми ні в якому разі не ставимо під сумнів безспірність вчинення нотаріальних дій та знижувати  їх якість

Мін’юст здійснює державне регулювання нотаріальної діяльності, контроль за організацією нотаріату та нотаріальної діяльності Уповноважених осіб. Нотаріальні дії будуть вчиняти особи:

  • Із вищою юридичною освітою.
  • Необхідним досвідом роботи від 3 років.
  • З відповідно обладнаним робочим місцем.

Впевнений, що наша спільна з народними депутатами ініціатива допоможе тисячам людей, які проживають у віддалених селах та населених пунктах країни, отримувати якісні державні послуги у сфері реєстрації прав спадщини та дарування.

 

Плачу аліменти справно вже 2 роки, але колишня дружина не дає бачитись із сином. Що мені робити?

Іван Луцюк

 

Захист прав найменших українців є пріоритетом як Міністерства юстиції, так і всього Уряду. Умовами повноцінного виховання дитини є постійний контакт з батьками та контакт з іншими родичами.

Тому під час підготовки другого пакету законів #ЧужихДітейНеБуває ми пішли на безпрецедентний для нашої держави крок. Ми урівняли можливості для виховання й спілкування з дитиною як того з батьків, з ким вона проживає, так і того з батьків, хто мешкає окремо від дитини.

Зокрема, було гарантоване право того з батьків, хто живе окремо, бачитися з малюком.

 

Чи впливає на можливість спілкування з дитиною те, з ким вона проживає?

Мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо від дитини жодним чином не впливає на обсяг їхніх прав. Так само, як і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Це саме той баланс, якого ми намагалися досягти в новаціях у рамках ініціативи Мін’юсту #ЧужихДітейНеБуває.

Чи є порушником той з батьків, хто обмежує можливість для спілкування з дитиною  другого з батьків?

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Чи є випадки, коли право на спілкування може бути обмежене?

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом та здійснюється всупереч інтересам дитини.

Куди звернутися, якщо вам не дають спілкуватися з дитиною?

Якщо все ж таки склалася така ситуація, коли один із батьків забороняє іншому бачитися з дитиною, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

За відповідною заявою орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Таке рішення є обов'язковим до виконання.

У свою чергу, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, й надалі чинить перешкоди та ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає періодичність чи систематичність побачень з дитиною, можливість спільного відпочинку, можливість дитини залишатися у другого з батьків на певний строк, місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

 

Що буде у разі невиконання судового рішення?

У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

 

Куди звернутися за допомогою в підготовці відповідних звернень чи позовів?

Підготувати усі документи вам залюбки допоможуть у наших центрах та бюро безоплатної правової допомоги.

Дізнатись, де розташований найближчий Центр можна на сайті http://legalaid.gov.ua або за телефоном гарячої лінії 0 (800) 213-103.

 

ВІДЕОБЛОГИ

- Як боротись з домашнім насильством http://bit.ly/2IspLEW

- Новації другого пакету законів #ЧужихДітейНеБуває http://bit.ly/2DLZRNJ

- Як оформити виплати пенсій: http://bit.ly/2JjMOk0

 


 

 


 

Експертиза документів. Трудова книжка

Основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Багато поколінь українців підтверджували свою трудову діяльність за допомогою саме цього документа.
Нині ж при обчисленні пенсії трудова книжка, кажуть, не потрібна. Це не так. Наявність трудової книжки і правильне її оформлення відіграє величезну роль при нарахуванні пенсії. Адже цей документ містить вичерпну інформацію про трудовий шлях людини.
Масштабне реформування в пенсійній сфері розпочалося у 2004 році. Саме з цього часу держава перейшла на “страхові” пенсійні рейки, до стажу почав зараховуватися лише той період, за який сплачено страхові внески. Інформація про трудову діяльність людини починаючи з 01 січня 2004 року міститься в системі РЗО - загальнодержавна база даних. Отже, законодавством

передбачено лише єдиний варіант зарахування до страхового стажу періоду роботи після 01 січня 2004 року — сплату мінімального страхового внеску.


Правило № 1
Якщо в базі даних системи РЗО відсутні відомості про сплату страхових внесків, то відповідні місяці не зараховуються до страхового стажу або зараховуються лише відповідні дні, визначені пропорційно до суми сплачених страхових внесків.
Проте до 2004 року трудовий стаж, як і раніше, підтверджується за допомогою трудової книжки. Для цього вона, власне, і потрібна.
На жаль, непоодинокими є випадки, коли трудові книжки заповнені з численними порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, мають місце невчасно внесені записи, не обумовлені виправлення, закреслення, відсутні печатки та підписи посадових осіб.
Нюанси заповнення трудових книжок, на які необхідно звертати увагу працівникам підприємств, установ, організацій:
Обов'язковим у записах про роботу є посилання на накази (розпорядження) із зазначенням дати та номеру, на підставі яких внесені ті чи інші записи;
Наприклад:

Порядковий номер запису
Дата звільнення

Причина звільнення
Підстава

Звільнений за скороченням штатів, п.1 ст.40 КзпП України
Назва посади підпис печатка Наказ № 28 від 10.10.2007

Записи про причини звільнення повинні провадитися із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Записи про звільнення засвідчуються підписом посадових осіб підприємства, завіряються печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів;
Закреслення неточних або неправильних записів не допускається.

Якщо необхідно внести зміни запису відомостей про роботу, то в графі 3 пишеться “Запис за № таким-то є недійсним”;
Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 робиться запис “Підприємство______перейменовано на _______”, обов'язково зазначається підстава перейменування.
Виправлення неправильних або неточних записів виконуються власником або кадровою службою, де було здійснено відповідний запис. У разі ліквідації підприємства, що зробило неправильний запис, відповідний запис робиться правонаступником.
Правило № 2
Обов'язком керівника або кадрової служби підприємства є ознайомлення працівника з кожним внесеним до трудової книжки записом. На прохання працівників їм надаються завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.
Правило № 3
Якщо Ви дотепер не ознайомилися з записами своєї трудової книжки, настав час це зробити!
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 у разі, якщо записи трудової книжки оформлені з порушеннями законодавчих норм, для зарахування певних періодів роботи необхідні уточнюючі довідки, процес витребування яких іноді є доволі проблематичним та тривалим. Розшук підприємств, установ, організацій, їх правонаступників, архівів ліквідованих підприємств вимагає певного часу. А якщо людина працювала в інших областях, в країнах, наприклад, на теренах СНД, процес одержання документів може тривати декілька місяців. Тому краще заздалегідь, до настання пенсійного віку, розпочати процес підтвердження періодів роботи. За відсутності документів, що підтверджують стаж роботи, у самого пенсіонера і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства або відсутності архівних даних, за рішенням комісій районних управлінь Фонду стаж (але тільки до 2004 року) може бути підтверджено на підставі показань двох свідків, які знали заявника по спільній роботі, та мають документи про свою роботу за цей час (записи трудової книжки, архівні довідки тощо).
Правило № 4
При виникненні труднощів у зборі необхідних документів для підтвердження стажу - не залишайтеся сам на сам із своїми проблемами, подзвоніть, прийдіть до Пенсійного фонду, наші фахівці нададуть необхідну допомогу. За сприянням наших спеціалістів неодноразово вдавалося отримати необхідні документи, що дало змогу позитивно вирішувати питання пенсійного забезпечення.
Перевірте самостійно свою трудову книжку завчасно, на предмет недопущення виправлень та виправлення наявних помилок і описок.

 


 

Соціальні гарантії для дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

 Про це ми говоримо із начальником служби в справах дітей райдержадміністрації  та продовжуємо започатковану серію статей у рамках проекту «Я МАЮ ПРАВО».

- Пані Людмило, про що конкретно ми спілкуватимемося сьогодні?

- Хочу проінформувати про повне державне забезпечення, яке передбачене для зазначеної  категорії дітей Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Зазначу, допомога та утримання таких дітей не може бути нижчою за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів. Важливо, що особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, крім повного державного забезпечення, виплачується соціальна стипендія в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України, а також виплачується 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики.

- Чи є ще якісь виплати для цієї категорії осіб?

- Так, особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі трьох соціальних стипендій. Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, що передбачаються для навчальних закладів у відповідних бюджетах.

- А якщо студент бере академічну відпустку у зв’язку із хворобою чи зберігається за ним ця пільга?

- При наданні особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, академічної відпустки за медичним висновком за ними зберігається на весь період академічної відпустки повне державне забезпечення та виплачується стипендія. Навчальний заклад сприяє організації їх лікування.

Хочу звернути увагу ще на те, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,  одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття. Це регулює, зокрема постанова КМУ «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту  та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування від  5 квітня 1994 р. N 226.

- Отже, вартість повного державного забезпечення для дітей є різною і це залежить від віку?

- Так, є певна градація вартості повного державного забезпечення у грошовому еквіваленті для дітей віком від народження до трьох років, від трьох до семи років, від семи до десяти років, від десяти до чотирнадцяти років, від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до двадцяти трьох років і визначається відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум". А державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, незалежно від форми їх влаштування та утримання, і затверджуються відповідно до законодавства.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю 

 


 

Основні аспекти оформлення договору дарування нерухомості

Нерідко громадяни України, які мають у власності нерухоме майно, вирішують подарувати його своїм близьким, але не кожен знає про юридичні тонкощі укладення договору дарування.

Договір дарування оформляється у державного або приватного нотаріуса в письмовій формі за місцем знаходження майна.

Моментом виникнення права власності на подароване майно вважається момент державної реєстрації договору дарування права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості до якого вносить нотаріус.

Зверніть увагу, що якщо житло подароване одному з подружжя в шлюбі, то другий не може претендувати на нього (наприклад подароване майно не ділиться при розподілі майна подружжя у разі їх розлучення).

Майно, що перебуває у спільній (сумісній) власності, дарується при наявності згоди іншого співвласника. Інакше в межах одного року співвласник має право оскаржити цю дію через суд.

Також не слід забувати про податкові нюанси оформлення такого договору, а саме оформляючи договір у нотаріуса, доведеться заплатити державне мито у розмірі 1% від вартості майна, а також збір за здійснення нотаріальних дій.

Особа, на яку оформляється дарча, зобов’язана сплатити податок з доходів фізичних осіб розміром 5% від вартості дарунку.

Від сплати цього податку звільняються родичі першого та другого порядку, тобто дружина, чоловік, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід та баба, а також особа, яка є інвалідом I групи, має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, а також вартість власності, отриманої дитиною-інвалідом.

Більше інформації щодо використання та захисту своїх прав у повсякденному житті можна дізнатися завдяки загальнонаціональному правопросвітницькому проекту Міністерства юстиції України «Я МАЮ ПРАВО!».

В рамках проекту проводиться інформування громадян та надання практичних рекомендацій щодо захисту прав за найбільш актуальними напрямами.

Більше інформації про проект «Я МАЮ ПРАВО!» на сайті prаvo.minjust.gov.ua та за номером 0 800 213 103 (єдиний контакт-центр системи надання безоплатної правової допомоги).

 


 

Вагітність у декретній відпустці

Трапляються випадки коли жінка вже знаходячись у декретній відпустці чекає на другу дитину. Як бути в такій ситуації? Як діяти роботодавцю? 

Відповідно до законодавства України жінка має право на відпустку у зв’язку із вагітністю та пологами, навіть коли перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Для цього у медичному закладі необхідно взяти лист непрацездатності, та віднести до відділу кадрів підприємства, на підставі якого надається відпустка у зв’язку із вагітністю та пологами та виплачується грошова допомога.

Зверніть увагу! Незважаючи на те, що працівниця знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, вона має право на таку ж відпустку не перериваючи першу.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» жінка має право на допомогу по вагітності  і пологах навіть якщо перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Тобто, якщо перебуваючи у відпустці  по догляду за дитиною до досягнення нею  3-х річного віку, жінка народжує другу дитину, роботодавець зобов’язаний оплачувати листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами. В такому випадку відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами не оформляється. Для цього необхідно повідомити роботодавця про другу  вагітність у декретній відпустці та передати лікарняний лист.   

Запам’ятайте! Якщо період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами збігається з відпусткою по догляду за дитиною до 3-х річного віку то допомога по другій вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду за першою дитиною до досягнення нею 3-х років. 

 


 

Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату

1.Особи, які досягли віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але не набули права на пенсійну виплату у зв'язку з відсутністю відповідного страхового стажу, за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу мають право звернутися до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) (крім мм. Києва та Севастополя) рад, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціального захисту населення, виконавчих органі в рад об'єднаних територіальних громад (далі - органи соціального захисту населення) за призначенням тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набрав права на пенсійну виплату (далі - тимчасова допомога).

  1. Тимчасова допомога призначається у період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року.
  2. Право на тимчасову допомогу мають непрацюючі особи, середньомісячний сукупний дохід яких на дату звернення за останні шість календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням (продовженням) допомоги, не перевищує розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратити працездатність.
  3. Для призначення тимчасової допомоги особа подає до органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання:

-заяву;

-документ, що посвідчує особу;

-інформацію про адресу зареєстрованого місця проживання (адресу місця фактичного проживання);

-документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання підмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу та мають про це відмітку в паспорті);

-довідку про наявний страховий стаж, видану органом Пенсійного фонду України;

-декларацію про доходи та майновий стан (заповнюється па підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї) за останні шість календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням тимчасової допомоги;

-копію рішення про призначення опікуна (для особи, яку визнано недієздатною).

-інформація про склад сім'ї особи, яка звернулася за призначенням тимчасової допомоги, зазначається в декларації про доходи та майновий стан.

 5.У разі зміни обставин, які можуть вплинути на розмір або порядок отримання тимчасової допомоги, особа зобов'язана не пізніше ніж через десять днів повідомити про це органу соціального захисту населення, який призначив таку тимчасову допомогу.

 


 

Допомога на дітей одиноким матерям

Право на допомогу мають:
— одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини;
— мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.
Водночас, якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували шлюб, за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).
Куди звертатися за допомогою
 Звертатись за призначенням необхідно до органів соціального захисту  населення по місцю реєстрації отримувача допомоги. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органі соціального захисту населення за місцем реєстрації.
Важливо врахувати, що допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги.
Перелік документів необхідних для отримання допомоги:
1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінпраці України від 21.04.2015 р.№441 ;
2) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документ про народження, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку;
3) копія свідоцтва про народження дитини;
4) довідка про реєстрацію місця проживання матері та дитини. У разі неможливості одержати таку довідку допомога призначається на підставі висновку про початкову оцінку потреб дитини та сім’ї, наданого центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, із зазначенням факту проживання дитини з матір’ю. Якщо дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, подається довідка про реєстрацію місця проживання матері та довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування (навчання) дитини;
5) декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї);
6) довідки про доходи на кожного члена сім’ї. 
Важливо, мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію, подають копію свідоцтва про смерть одного з подружжя та довідку про те, що вони не одержують на дітей зазначені пенсії.

           Розмір допомоги на дитину одинокій матері

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах I — IV рівнів акредитації, — до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

         Прожитковий мінімум на дитину
– Діти віком до 6-ти років 1492 грн. 1559 грн. 1626 грн.
– Діти віком від 6 до 18 років 1860 грн. 1944 грн. 2027 грн.
– Діти віком від 18 років до 23 років 1762 грн. 1841 грн. 1921 грн.

 

За безоплатною правовою допомогою звертайтеся
до «Коропського бюро правової допомоги»
Менського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги

Адреса: смт Короп, вул. Успенська, 2

Телефони: (04656) 2-12-90, 2-12-62.

Графік прийому: понеділок-п'ятниця з 9-00 до 18-00

 


 

Ви ще не приватизували квартиру? ваші дії

Переважна більшість українців уже давно приватизували своє житло. Однак, є громадяни, які не  здійснили приватизацію житла. В когось не було на це часу, а в когось виникали проблеми, зокрема при подачі необхідних для приватизації житла документів до органів місцевого самоврядування. Адже в більшості випадків люди не знають чіткого переліку такої документації. І, на жаль, нерідко цим вміло користуються деякі чиновники, котрі вимагають від громадян надавати додаткові документи, які взагалі непередбачені чинним законодавством про приватизацію житла.

Що дає Вам приватизація? Якщо в квартирі проживає, наприклад, стара людина і вона хоче, щоб її житло перейшло її спадкоємцям, то для цього потрібна приватизація квартири. В іншому випадку її квартира належить державі, а значить родичі не можуть її спадкувати. Приватизація дає можливість розпоряджатися такою квартирою. Тобто, з моменту приватизації ви маєте право її продавати, здавати в оренду, міняти, заставляти тощо. Приватизація квартири, по суті, це процес передачі державної власності в приватні руки. З приватизацією не потрібно зволікати, адже законодавство може змінитися і знову будуть встановлені крайні строки!”

Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачає, що громадяни України можуть приватизовувати квартири, одноквартирні будинки та кімнати у гуртожитках. 

Законодавець передбачає, що приватизація це безоплатна передача громадянам з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на особу та додатково 10 кв. м на сім'ю. Якщо площа квартири виявиться більшою – вам потрібно буде доплатити за «зайві» метри, а от якщо загальна площа квартири менша, то вам мають видати житлові чеки, сума яких визначається, виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості 1 кв. м.

Від роду квартири, її побудови та балансоутримувача потрібно буде звернутися до співробітників відділу приватизації житлового фонду районної адміністрації за місцем знаходження житла для отримання консультації щодо пакету документів, які необхідно зібрати для приватизації. Але за загальним правилом потрібно подати такі документи:

- заяву встановленого зразка, підписану всіма повнолітніми членами сім'ї, які постійно проживають і зареєстровані в квартирі. (При цьому важливо пам'ятати, що оформлення заяви відбувається при обов'язковій присутності всіх членів сім'ї та пред'явленні ними паспортів (свідоцтв про народження для неповнолітніх осіб). У заяві зазначаються всі зареєстровані в квартирі (будинку) члени сім'ї, в т. ч. тимчасово відсутні і новонароджені. Підписати заяву замість тимчасово відсутнього члена сім'ї може інший член сім'ї за наявності нотаріально завіреної довіреності, що підтверджує згоду тимчасово відсутнього члена сім'ї на приватизацію житла. Таку заяву завіряється начальником ЖЕКу;

- довідку про склад сім'ї наймача і про займані ними приміщення. Така довідка видається працівниками паспортного відділу ЖЕКу безкоштовно при пред'явленні паспортів всіх зареєстрованих у квартирі членів сім'ї (заявників) і дійсна протягом 1 місяця з дня видачі;

- технічну документацію на квартиру (технічний паспорт на квартиру, поверховий план приміщень квартири або будинку, експлікацію приміщень). Взяти ці документи можна в БТІ;

- документи, що засвідчують факт використання чи невикористання заявником права на приватизацію житла за попереднім місцем проживання (якщо хто-небудь із заявників міняв реєстрацію місця проживання після 15 березня 1993 р. Таким документом може бути паспорт - за умови, що в ньому є відмітка, що підтверджує використання права на приватизацію житла. Якщо в разі використання будь-ким із заявників права на приватизацію така особа у довільній письмовій формі дає згоду на приватизацію житла іншими особами, що проживають і зареєстровані в квартирі. Якщо в паспорті немає відмітки про використання права на приватизацію, необхідно отримати довідку з попереднього місця проживання про період проживання і про те, що заявник участі в приватизації не приймав або квартира за попереднім місцем проживання не приватизована. Для отримання цієї довідки працівник відділу приватизації надає заявнику на руки письмовий запит відповідної організації за місцем проживання);

- довідку з "Ощадбанку" про використання суми житлового чека і його залишку (за умови їх наявності);

- копії документа, що підтверджують право на пільгові умови приватизації - наприклад, якщо є надлишкова площа, а один із заявників має статус, який дає підстави для безкоштовної приватизації незалежно від розміру загальної площі житла;

-  квитанцію про оплату послуг за оформлення документів на приватизацію;

- копії паспортів всіх повнолітніх членів сім'ї (1 сторінка та сторінки із зазначенням реєстрації паспорта);

- копію ордера на квартиру.

Як видно з наведеного вище переліку, серед необхідних для приватизації житла документів довідок про відсутність комунальних боргів немає. А отже, громадяни не зобов’язані їх збирати та подавати до органу приватизації. Відповідно і чиновники, відповідальні за приватизацію житла, не мають права змушувати людей це робити».

Відділ приватизації житлового фонду готує приватизаційні платіжні доручення для оплати житлових чеків на кожного повнолітнього і неповнолітнього члена сім'ї та видає їх заявникам, які потрібно оплатити протягом місяця.

Для отримання свідоцтва про право власності заявнику необхідно подати у відділ приватизації житла паспорта всіх повнолітніх і свідоцтва про народження всіх неповнолітніх мешканців квартири, а також погашення корінців платіжних доручень.

Свідоцтво на право власності на квартиру підлягає обов'язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме у державній реєстраційні службі України. Після відповідної реєстрації квартира вважається приватизованою, а отже вашою приватною власністю, яку ви можете продавати, дарувати, заповідати інше.

 


 

Відпустка без збереження заробітної плати

Відпустку без збереження заробітної плати надають, як правило, у зв'язку з  подіями в житті працівника за умови, що він уже встиг використати або не напрацював право на щорічну оплачувану відпустку. 

Згідно до статті 4 закону України “Про відпустки” (далі — закону) одним з видів відпусток є відпустка без збереження заробітної плати, яка надається відповідно до статей 25, 26 даного закону. Основними умовами для надання такої відпустки має бути:

- згода сторін;

- сімейні обставини;

- тривалість не більше 15 календарних днів на рік.

Статтею 25 закону України «Про відпустки» передбачено обставини, за яких працівникові обов’язково на його бажання надається відпустка без збереження зарплати, зокрема:

1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;

3) матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина-інвалід підгрупи А" - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку;

3-1) матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 цього Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;

4) учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - тривалістю до 14 календарних днів щорічно. Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

5) особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

6) пенсіонерам за віком та інвалідам III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

7) інвалідам I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

8) особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів;

9) працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер - тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;

10) працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;

11) працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку;

12) працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, - тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;

13) працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, - тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;

14) сумісникам - на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;

15) ветеранам праці - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

16) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, - тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;

17) працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, - тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі.

За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини;

18) працівникам на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції.

Для одержання вiдпустки за сімейними обставинами працiвник у заявi на iм’я роботодавця про надання такої вiдпустки має зазначити сiмейнi обставини, що спричинили потребу в такiй вiдпустцi. Перелiк цих причин законодавством не встановлений, оскiльки їхня важливiсть залежить вiд конкретних обставин, що можуть скластися в життi того чи iншого працiвника. Рiшення надавати чи не надавати працiвниковi з тiєї чи іншої причини таку вiдпустку належить до компетенцiї роботодавця.

Важливими гарантіями при наданні відпусток без збереження заробітної плати, встановленими ст. 25 і 26 закону є те, що на час їх надання за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 9 Закону).

Частиною 2 ст. 4 закону передбачено, що колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Слід зазначити, що ця норма не поширюється на відпустку за сімейними обставинами, так як такий вид відпустки визначений законом та встановлена конкретна тривалість цієї відпустки. Встановлення інших видів неоплачених відпусток є порушенням законодавства про працю.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 закону оплата інших видів відпусток, передбачених колективним договором та угодами, трудовим договором, провадиться з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов’язкових платежів до бюджету або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

В установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата цих відпусток провадиться в межах бюджетних асигнувань та інших додаткових джерел.

 


 

Обізнаний – значить захищений

7 лютого 2018 року в рамках загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!» керівником аппарату районної державної адміністрації Світланою Яциною було проведено інформаційно-просвітницьке  навчання  для  працівників структурних підрозділів районної державної адміністрації.  

Учасники навчання ознайомилися зі змінами у законодавстві стосовно передачі землі поза межами населених пунктів у власність об'єднаним територіальним громадам, а також зі змінами у законі з протидії  домашньому насильству.

З урядовим рішенням  щодо передачі землі поза межами населених пунктів у власність об’єднаних територіальних громад присутніх ознайомила завідувач юридичного сектору Вікторія Шкляр. За її словами, передача землі поза межами населених пунктів у власність об’єднаних територіальних громад сприятиме  їх розвитку, адже відтепер самі громади прийматимуть рішення, які стимулюватимуть розвиток сільськогосподарського виробництва, залучення інвестицій, суттєво збільшать надходження до місцевих бюджетів. Також децентралізація земельних відносин дозволить побороти проблему корупції в цій сфері.

З питання  прийняття нового  закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству»  проінформував завідувач сектору у справах сім’ї, молоді та спорту Володимир Лучко. «Зміни в законі передбачають жорсткіші покарання для кривдників та дозволяють нацполіції контролювати поведінку порушника, аби уникнути повторного насилля. Вперше в Україні ввели кримінальну відповідальність за домашнє насильство»,- зазначив Володимир Лучко.

Підводячи підсумки навчання, керівник апарату районної державної адміністрації Світлана Яцина нагадала ще раз всім присутнім, що 2018 рік оголошено роком реалізації «Я МАЮ ПРАВО!», головним завданням якого є сформувати нову правову свідомість шляхом інформування громадян про їхні права та механізми захисту.

 

Сектор інформаційної діяльності та
комунікацій з громадськістю РДА

 


 

Посилено відповідальність осіб, які мають заборгованість зі сплати аліментів

06 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким посилено відповідальність за несплату аліментів.

Зокрема, передбачена адміністративна відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

Суспільно корисні роботи – новий вид адміністративного стягнення, виконання якого здійснюватиметься шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначатиметься відповідним органом місцевого самоврядування. За виконання суспільно-корисних робіт порушнику нараховуватиметься плата, яка йтиме на подальше погашення заборгованості зі сплати аліментів.

Суспільно корисні роботи не призначатимуться особам, визнаним інвалідами I або II групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.

Законом також передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, встановлюються тимчасові обмеження боржника у праві виїзду за межі України, керування транспортними засобами, полювання, користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Крім того, до законодавчих актів вносяться зміни, які надають право тому із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішувати питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку, за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

За правовою допомогою звертайтесь до Менського місцевого центру з надання БВПД з 9-00 год. до 18-00 год. за адресою: м. Мена, вул. Героїв АТО, буд.9, тел.: (0244) 3-30-01.Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103.

                       

За інформацією Менського МЦ з надання
                                                                             безоплатної вторинної правової допомоги

 
 

 

 


Не знаєш як вирішити спір?


Що треба робити?

Встанови права та обов’язки учасників спору. 

ТИ МАЄШ ПРАВО:

1. Зробити це самостійно
Якщо кожен з учасників діє добросовісно, як правило, можна виявити причини спору та врегулювати його самостійно. 
2. Залучити юриста
• Подзвони до Єдиного контакт-центру 0 800 213 103 та отримай правову консультацію
• Звернися до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги або отримай правову консультацію від юристів, які надають платні послуги, юристів громадських правозахисних організацій, параюристів, юристів, які надають свої послуги на умовах pro bono, юридичних клінік при вищих навчальних закладах тощо.

ЗАПАМ’ЯТАЙ:

ТИ МАЄШ ПРАВО вирішити спір самостійно!

Які є способи вирішення спору?

Неформалізовані:
• самостійне вирішення спору учасниками правовідносин через переговори,
• вирішення спору за сприяння третьої особи – медіатора.
Такі способи позбавлені державного примусу і є ефективними лише за умови, якщо обидві сторони бажають вирішення конфлікту на взаємовигідних умовах.

Формалізовані: 
• суд,
• інший орган державної влади чи місцевого самоврядування, уповноважений на вирішення певної категорії спорів.
Наприклад, спір між батьками щодо прізвища та імені дитини при державній реєстрації народження може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Такі способи, як правило, забезпечені державним примусом, рішення прийняті за результатами таких процедур є обов’язковими для сторін. 

Третейський суд – недержавний незалежний орган, що утворюється на підставі угоди сторін спору для вирішення суперечки між ними. 

ВИРІШЕННЯ СПОРУ ЧЕРЕЗ ПЕРЕГОВОРИ

В переважній більшості випадків спір можна врегулювати без звернення до суду та пов’язаних з цим додаткових (матеріальних, організаційних та інших) витрат.
Це можна зробити, наприклад, шляхом добровільного виконання порушеного зобов’язання, тлумачення договору, у випадку, якщо спір виник через різне розуміння понять, що містяться в договорі, внесення змін до договору чи його розірвання, тощо. 

ВИРІШЕННЯ СПОРУ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕДІАТОРА

У випадку, якщо сторони самостійно не дійшли згоди, вони можуть спільно звернутися до третьої особи – медіатора, задля вироблення способу врегулювання спору, який би влаштовував усі сторони. Медіатор не має права приймати обов’язкові для сторін рішення чи зобов’язувати сторони до вчинення певних дій.

ВАЖЛИВО:

Самостійне вирішення спору є найбільш бажаним способом, оскільки лише він дозволяє задовольнити інтереси усіх учасників спору. 
Сторони мають право застосувати вказані способи врегулювання спорів на будь-якій його стадії та незалежно від того, чи звернулись вони вже до інших способів врегулювання спору.

Не вдалося вирішити спір самостійно?

ЗВЕРТАЙСЯ ДО УПОВНОВАЖЕНОГО ОРГАНУ!

Якщо сторонам не вдалося вирішити спір ні самостійно, ні за допомогою медіатора, будь-яка зі сторін може звернутися до уповноваженого органу.
Проконсультуйся з юристами щодо того:
• який орган державної влади чи місцевого самоврядування уповноважений на вирішення конкретного спору,
• який порядок звернення до такого органу,
• як підготувати необхідні документи.

ВИРІШЕННЯ СПОРУ В СУДІ

Конституція України гарантує кожному право на захист його прав у суді.

Що таке спір?

Спір – це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, який виникає внаслідок різного розуміння ними взаємних прав та обов’язків, що перешкоджає їх реалізації, та у якому кожен з учасників захищає свої права. 
При цьому, сторони можуть і не «сперечатися» буквально, але своєю бездіяльністю або неналежним виконанням юридичних обов’язків порушувати права іншої сторони і таким чином викликати протиріччя.

Які бувають спори?

За змістом, тобто за характером прав та обов’язків, якими наділені учасники правовідносин:
• сімейні,
• земельні, 
• житлові, 
• цивільні, 
• господарські, 
• адміністративні, 
• корпоративні, 
• трудові.

ВАЖЛИВО:

Способи вирішення спору визначаються залежно від змісту правовідносин.
Спори можуть виникати не лише на стадії реалізації правовідносин, а і до їх виникнення (переддоговірні спори) або припинення (відшкодування збитків тощо).